Євдокія Михайлова: «Я ніколи не забуду цю кашу пшоняну. Я її ніколи не готую, навіть зараз»

Новини музею02 червня 2017

19 травня 2017 року учні 6-х класів Київської ЗОШ №53 з поглибленим вивченням німецької мови мали зустріч зі свідком Голодомору - Євдокією Павлівною Михайловою (20.10.1928 р.н.). Вона була дитиною, коли радянський режим прийняв рішення знищити її, її родину, частину її нації, і проживала в с. Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області.

 

Респондентка була 5-річною дівчинкою і в її пам’яті закарбувалися окремі образи: як вона виснажена голодом спала на печі, як старший брат напоїв її рожевою водою.

 

-         На лежанці я лежала голодна, опухла. Я неясно пам’ятаю. Лише як питала у братика: Гриша, розкажи, ти пам’ятаєш, як ти давав мені рожеву водичку пити? Він говорить: це було тоді, коли у нас ввесь урожай забрали і щоб якось вижити мама запарювала гілки вишні, - згадує оповідачка.

 

Родина Євдокії Павлівни вижила завдяки крихтам їжі, що мама свідка приносила дітям з колгоспу: «Я ніколи не забуду цю кашу пшоняну. Я її ніколи не готую, навіть зараз».

 

Подорослішавши, Євдокія Павлівна розпитувала брата про той жах, що відбувався в 1933-му. Брат розповів історію, коли він попросив у сільського голови харчів для меншої сестрички і Карапецький, голова сільської ради, дав хлопчику півкілограма сої, щоб накормити опухлу від голоду «Дусеньку».

 

Також багато фактів Євдокії Павлівній розповідала її мама: «Тато десь знайшов шматочок макухи і мама з цього якось приготувала таку страву, ми називали макорженики».

 

Свідок пригадала, як вони з братом полювали на ховрахів: «Братик сказав, що в полі є такі тваринки, ховрахи, вони живуть в полях і їдять зерно. Брат яму заливав водою і ховрах вибігав. Гуп його об землю і вже маємо м'ясо».

 

«Не дай Бог вам пережити таке» - звернулась до учнів Євдокія Павлівна.

 

Ми дякуємо Євдокії Павлівні за її спогади і можливість почути живу історію людини, яка пережила одну з найбільших катастроф ХХ століття – геноцид українців в 1932-1933 роках. Наше завдання зберегти цю пам'ять і передавати її прийдешнім поколінням, аби ніколи нічого подібного Голодомору не повторилося.

 

Нагадуємо, що всі охочі можуть залишити для музею та історії спогади своїх рідних про геноцид-Голодомор та надіслати на офіційну адресу музею [email protected] чи надіслати їх на пошту: 01601 м. Київ, вул. Лаврська, 3.

Також музей веде реєстр імен жертв Голодомору, на основі мартирологу Національної книги пам’яті та свідчень рідних вбитих. Більше інформації